Ми зараз багато пишемо та говоримо про підвищення економічної спроможності та фінансової незалежності людей з інвалідністю.
Продовжується робота над законопроєктом щодо працевлаштування людей з інвалідністю. Вже працює програма компенсації фактичних витрат на облаштування робочих місць для людей з інвалідністю. На кожного працівника з першою групою інвалідності роботодавці можуть отримати до 106,5 тисяч гривень, з другою — до 71 тисячі гривень. До речі, за цією програмою вже було компенсовано витрат роботодавців на суму понад 2 мільйони гривень. Розширено перелік фахів, навчання яким підтримується системою ваучерів від центрів зайнятості.
Вся система реабілітації має кінцевою метою не просто відновлення людини заради відновлення. Мета — дати людині можливість жити активним незалежним життям, в тому числі — працювати.
І такий акцент на працевлаштуванні робиться не просто так. На це дуже багато різних причин.
Перша та найголовніша: робота — це не просто джерело доходу. Це можливість жити незалежним життям. Це важливий елемент соціальної взаємодії, це можливість зробити свій особистий внесок в життя громади та країни, можливість підтримувати свою родину. Це можливість допомагати, а не лише отримувати допомогу. Робота — це те, що допомагає розкрити свій потенціал та дізнатися більше про свої можливості.
Вкрай важливо допомогти кожній людині знайти роботу, яка б відповідала її можливостям та потребам, її бажанням і талантам. Іноді для цього потрібне додаткове навчання, іноді — облаштування робочого місця, іноді — зміни в законодавстві. І завжди — ставлення до всіх людей, як до рівних членів суспільства.
Але є ще одна причина, чому зараз працевлаштування людей з інвалідністю — на часі.
Зростає кількість людей з інвалідністю. З різних причин. Це і захисники та цивільні люди, які отримали травми через війну, і загострення хронічних захворювань чи поява нових. Зараз в Україні налічується понад 3 мільйони осіб з інвалідністю, хоча до початку повномасштабного вторгнення ми казали про 2,7 мільйонів людей з інвалідністю. Так само зростає частка людей пенсійного віку.
Нам важливо дивитися на факти без рожевих окулярів та усвідомлювати реальність такою, яка вона є. В країні росте частка людей, яким потрібна соціальна підтримка та зменшується частка людей, які наповнюють бюджет, з якого ця допомога надається.
Тож кожна людина, яка працює і платить податки, робить вагомий внесок в питання стратегічної безпеки та сталості України.
Можна привести ще більш простий аргумент: чого б хотів кожен із нас особисто для себе:
чи все життя отримувати допомогу і залежати від соціальних структур?
чи бути самостійними, працювати, вести повноцінне життя?
Флагманський проєкт Міністерство економіки України “Робота без бар’єрів”, реалізується на виконання Стратегії створення безбарʼєрного простору в Україні, яка розроблена за ініціативи першої леді Олена Зеленська.